Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Він був справжнім закарпатцем, і не лише тому, що 11 липня 1984 року народився у прикордонному селищі Вилок Виноградівського району.
Андрій Літун ще підлітком обрав кар’єру військового, 2001 року закінчив (серед перших випускників) Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (нині — Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради імені Героїв Красного поля). У цьому навчальному закладі добре пам’ятають свого випускника й пишаються ним.
Потому, після закінчення Одеського інституту Сухопутних військ (нині — Військова академія (м. Одеса)), він пройшов службовий шлях від командира взводу до командира батальйону в лавах 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади, кровно пов’язаної з регіоном дислокації — Закарпаттям. І такої ж мультинаціональної та мультикультурної, як цей чудовий край. До того ж озброєної особливими бойовими традиціями, за які бригада нині має неофіційну назву «Закарпатський легіон».
«Він марив службою» — говорять про нього побратими. І навіть сімейне щастя знайшов саме серед службових буднів, зустрівши під час чергових навчань дівчину-військовослужбовця з Чернігівщини Марину, з якою вони одружилися й разом ростили двох дітей. За професіоналізм, розум, обізнаність у тонкощах військової служби, прагнення до постійного самовдосконалення, зокрема через читання літератури, у колі колег-офіцерів Андрій Миколайович здобув шанобливе прізвисько «Знавець». Саме воно згодом стало його позивним, коли перед Україною постала реальна воєнна загроза…
Від початку весни 2014 року Андрій Літун став на захист Вітчизни, брав участь в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. У його бойовій біографії — такі гарячі точки Донеччини та Луганщини, як Щастя, Станиця Луганська, Дебальцеве, Красногорівка, Піски… Особливо слід відзначити Дебальцеве, під час оборони якого у січні-лютому 2015-го підрозділ закарпатців на чолі з майором Літуном протягом тривалого часу героїчно тримав оборону, а потім Андрій Миколайович зумів вивести підлеглих з плацдарму, уникнувши оточення та значних втрат. Натомість сам офіцер дістав тяжке поранення. Проте після нетривалого лікування повернувся у стрій. Указом Президента України № 442/2016 від 12 жовтня 2016 року майора Андрія Літуна було нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Як згадують побратими, впродовж останніх восьми років Андрій по вісім-десять місяців на рік перебував на передовій. З останньої ротації він повернувся наприкінці грудня 2021-го, після дев’яти місяців у районі ООС. Тоді його зустрічали дружина, син Сашко та донечка Аліна. В інтерв’ю місцевим телеканалам 15-річна Аліна зі сльозами на очах розповідала, як після довгої розлуки заціловує тата…
Після короткої відпустки Андрій Миколайович знову вирушив на службу і на початку 2022 року перебував у перших рядах оборонців України, виконуючи завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил.
З перших днів широкомасштабного вторгнення путінської росії в лютому 2022 року 1-й гірсько-штурмовий батальйон 128-ї бригади під командуванням підполковника Літуна стримував противника на південному напрямку. І під час кількох жорстоких бойових зіткнень із російськими загарбниками знищив до 20 одиниць броньованої та до 18 одиниць колісної техніки, а також велику кількість живої сили.
6 березня батальйон знову вів особливо важкий бій — окупанти переважали українських воїнів щонайменше вчетверо, і, за словами заступника командира бригади підполковника Андрія Грузинцева, завдяки вмілому керівництву підполковника Літуна закарпатці успішно відбивали ворожі атаки, завдаючи ворогу максимальних втрат. Позивний «Знавець» продовжував звучати в радіоефірі навіть коли рашисти вже наблизилися впритул до батальйонного командно-спостережного пункту — комбат керував організованим відходом підлеглих, беручи на себе вогонь танків та артилерії, і, на жаль, відступити самому, вберегтися від ворожого «вогневого валу» він не встиг…
«Загинув, прикриваючи наших військових і героїчно стримуючи наступ ворога», — так про подвиг Андрія Літуна згодом сказав у черговому відеозверненні Президент України, Верховний Головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський.
10 березня відважного комбата з військовими почестями поховали на Алеї Слави Центрального кладовища Мукачева. Для міста й для всього Закарпаття ця подія стала, безумовно, резонансною.
Наведу лише два відгуки з обговорення цієї жахливої втрати у мережі Facebook:
Олена Приходько: «Особисто для мене була і є велика честь знати такого Героя, як Андрій Літун! Він справді був Людиною з великої літери! Андрій був прикладом, мабуть, для багатьох чоловіків, адже він був професіоналом у своїй роботі і відданий своїй професії! Андрій був доброю та чуйною людиною! Знала його як порядного сім’янина, турботливого батька та люблячого чоловіка, який обожнював свою дружину та діток! Знала Андрія понад 16 років і в пам’яті тільки хороші спогади про нього. Дуже важко усвідомлювати, що це вже будуть тільки спогади, але він назавжди залишиться в наших серцях! Світла пам’ять Андрію! Герої не вмирають!!!».
Володимир Гомер: «Я знав Андрія із самого дитинства, з дошкільного віку. Ми зростали в одному дворі при військовій частині. Він виріс у родині з традиційним українським вихованням, де чесність, порядність, гідність, вихованість, скромність і працьовитість є звичними рисами. Це була світла й радісна дитина. Витривалий і наполегливий хлопчина. Мужній і загартований чоловік. На початку війни він давав мені слушні поради, поради фахівця. В нього мало бути велике майбутнє. Втрату такої Людини, з такими особистісними якостями, Україна ніколи не зможе компенсувати. Він і його життя може стати прикладом національно-патріотичного виховання молоді!».
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 122/2022 від 10 березня 2022 року підполковнику Літуну Андрію Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Менш ніж за два тижні потому, 23 березня 2022 року, рішенням 26-ї позачергової сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради вулицю Льва Толстого у місті Мукачеві було перейменовано на вулицю Героя України Андрія Літуна.
Вічна слава Героям!
